X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

О сроках уплаты предпринимателем налоговых обязательств по налогу на доходы в случае, если такие доходы получены из разных источников

В письме Главного управления ГФС в г. Киеве от 15.01.2016 г. № 177/Ш/26-15-12-02-14, адресованном физическому лицу - предпринимателю на общей системе налогообложения, специалисты ГФС ответили на следующие вопросы:

  • в какие календарные сроки подлежат уплате налоговые обязательства по налогу на доходы физических лиц, отраженные предпринимателем в годовой налоговой декларации, если такие доходы были получены из разных источников (как от предпринимательской деятельности, так и в виде других доходов, налог с которых подлежит уплате налогоплательщиком самостоятельно);
  • может ли предприниматель уплатить сумму таких налоговых обязательств с банковского счета, открытого для осуществления предпринимательской деятельности, и если да, то не возникнут ли при этом дополнительные налоговые обязательства.

Отвечая на первый вопрос, ГФС напоминает, что если предприниматель получает другие доходы, нежели от осуществления предпринимательской деятельности, такие доходы облагаются налогом по общим правилам, установленным для налогоплательщиков - физических лиц (п. 177.6 ст. 177 НКУ). Окончательный расчет налога на доходы предприниматель осуществляет самостоятельно по данным годовой налоговой декларации. При этом уплатить налоговые обязательства, указанные в такой декларации, он обязан в течение 10 календарных дней, следующих за последним днем предельного срока ее представления (п. 57.1 ст. 57 НКУ).

Пунктом 177.11 ст. 177 НКУ предусмотрено, что предприниматели представляют годовую налоговую декларацию в срок, определенный п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 НКУ (то есть в течение 40 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного налогового года), и в ней наряду с доходами от предпринимательской деятельности должны отражаться другие доходы с источником их происхождения из Украины, а также иностранные доходы. В настоящее время действующей является форма налоговой декларации об имущественном состоянии и доходах, утвержденная приказом Минфина от 02.10.2015 г. № 859.

Отметим, что доходы, полученные ФЛП в течение 2015 года (а также суммы налога, подлежащие уплате самостоятельно), отражаются в такой декларации в разделе II. При этом доходы от предпринимательской деятельности отражаются в строке 10.7 (заполняемой на основании приложения Ф4 к декларации), а доходы из других источников (например, иностранные) - в строке 10.6 (заполняемой на основании приложения Ф3 к такой декларации). Отметим также, что последним днем предельного срока представления ФЛП декларации за 2015 год является 9 февраля 2016 года.

Следовательно, уплатить налоговые обязательства по налогу на доходы (а также по военному сбору), отраженные в годовой налоговой декларации, предприниматель обязан не позднее 19 февраля 2016 года (9 февраля + 10 дней) независимо от того, из каких источников (предпринимательских или прочих) были получены налогооблагаемые доходы.

Также в письме отмечено, что сумма дохода (прибыли) от предпринимательской деятельности является базой для начисления единого взноса в порядке, определенном ст. 7 Закона о едином взносе. При этом сумма единого взноса за месяц, в котором был получен доход (прибыль), не может быть менее размера минимального страхового взноса. С 2016 года ставка единого взноса установлена для его плательщиков (в том числе для предпринимателей) в размере 22 % базы начисления.

Что касается ответа на второй вопрос, то в нем налоговики напомнили, что в соответствии с принципами предпринимательской деятельности, определенными ст. 44 ХКУ, эта деятельность осуществляется, в частности, на основе свободного распоряжения прибылью, которая остается у предпринимателя после уплаты налогов, сборов и других платежей, предусмотренных законом. При этом налоговое законодательство не устанавливает никаких запретов относительно возможности уплаты налоговых обязательств с собственного расчетного счета, который открыт с целью осуществления предпринимательской деятельности, и не определяет никаких дополнительных налоговых обязательств при осуществлении указанных операций.

Больше новостей
Текст документа

Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 15.01.2016 р. № 177/Ш/26-15-12-02-14

- В які календарні строки підлягають сплаті відображені в розділі V декларації "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб" суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих з різних джерел?

- Чи можливо сплатити суму податкового зобов'язання, визначеного в такій податковій декларації не тільки від підприємницької діяльності, а також податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно, відображеної у розділі II декларації "Доходи, які включаються до річного оподатковуваного доходу", з банківського рахунку, відкритого як фізичній особі – підприємцю?

- Які додаткові зобов'язання виникають при сплаті суми податкового зобов'язання з банківського рахунку, відкритого як фізичній особі – підприємцю?

- Якщо додаткові зобов'язання виникають, до з якої саме суми доходів?

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Так, фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Кодексу (тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року), в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (пункт 177.11 статті 177 Кодексу).

У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 Кодексу).

Форма декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.

Пунктом 38.2 статті 38 Кодексу передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, яка отримала протягом звітного (податкового) періоду доходи, інші ніж від провадження підприємницької діяльності, повинна надавати за результатами календарного року податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, отримані від податкових агентів, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, та сплачувати податок у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 Кодексу.

Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

Крім того, згідно пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу, у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Кодексом та іншими законами.

Разом з цим, відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, платниками військового збору є особи, визначені пункті 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Стосовно виникнення податкових зобов'язань по ЄСВ, повідомляємо наступне.

Згідно ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

Відповідно до ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у ст. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Розмір єдиного внеску для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464-VI, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску.

Зазначимо також, що основні принципи підприємницької діяльності визначено статтею 44 Господарського кодексу України. Так, пунктом 1 зазначеної статті визначено, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Податкове законодавство, в свою чергу, не встановлює будь-яких заборон щодо можливості сплати податкових зобов'язань з власного розрахункового рахунка, який відкритий з метою здійснення підприємницької діяльності, та не визначає будь-яких додаткових податкових зобов'язань при здійсненні зазначених операцій.

Заступник начальника В. Варгіч

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter