X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера
Без рубрики
19.04.2016

Об увеличении доли в уставном капитале за счет погашения задолженности

В данном письме от 15.02.2016 г. № 3174/6/99-99-19-02-02-15 ГФС приводит ряд норм ГКУ и ХКУ и утверждает, что возможность увеличения учредителем, который является одновременно кредитором ООО, уставного капитала этого ООО за счет погашения сформированной ранее ООО кредиторской задолженности путем внесения в уставный капитал имущественных прав на кредиторскую задолженность действующим законодательством не предусмотрена.

В то же время отмечено, что разделом III НКУ не предусмотрена корректировка финансового результата до налогообложения на разницы по увеличению дополнительного капитала и такие операции отражаются согласно правилам бухгалтерского учета.

ГФС не указывает причину своего несогласия с возможностью увеличения уставного капитала путем обмена имущественных прав на кредиторскую задолженность. Возможно, полагает, что после истечения срока исковой давности такая задолженность будет включена в доход предприятия и увеличит базу налогообложения. Однако течение срока исковой давности со своим учредителем всегда можно продлить. Более того, действующее законодательство не запрещает подобную операцию. Отметим также, что согласно п. 5 П(С)БУ-15 доход признается во время увеличения актива или уменьшения обязательств, что обусловливает увеличение собственного капитала (за исключением увеличения капитала за счет взносов участников предприятия) при условии, что оценка дохода может быть достоверно определена. То есть при погашении кредиторской задолженности капитал предприятия увеличивается, но сумма такого увеличения не признается доходом. Таким образом, в бухгалтерском учете допускается вышеуказанная операция по увеличению уставного капитала.

Отметим, что в соответствии с ч. 2 ст. 144 ГКУ не разрешается освобождение участника ООО от обязательств относительно внесения вклада в уставный капитал ООО, в том числе зачетом встречных требований к обществу. При этом в письме Госкомпредпринимательства от 18.03.2005 г. № 1768 было высказано следующее мнение: запрет освобождения от обязательств по внесению участниками своих вкладов в уставный фонд ООО путем зачета требований касается только первичных вкладов, вносимых при создании такого общества. Таким образом, по мнению данного органа, внесение дополнительных вкладов в уставный фонд ООО может осуществляться в форме зачета встречных однородных требований с другими лицами, в частности, участниками общества на общих основаниях, установленных ст. 601 ГКУ.

Кроме этого, увеличение уставного капитала ООО допускается только после внесения всеми участниками их вкладов в полном объеме, при этом порядок внесения данных вкладов устанавливается законом и уставом общества (ч. 6 ст. 144 ГКУ).

Больше новостей
Текст документа

Лист Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 р. № 3174/6/99-99-19-02-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток операції зі збільшення додаткового капіталу на суму кредиторської заборгованості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Засновник приймає рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ в розмірі заборгованості ТОВ шляхом відступлення права вимоги до ТОВ за кредитним договором та договором поставки товарів та внесення майнових прав за цими договорами до статутного капіталу ТОВ.

Отже, можливість збільшення засновником, який є одночасно кредитором ТОВ, статутного капіталу ТОВ за рахунок погашення сформованої раніше таким ТОВ кредиторської заборгованості, шляхом внесення до його статутного капіталу майнових прав на зазначену кредиторську заборгованість, чинним законодавством не передбачена.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці зі збільшення додаткового капіталу.

Таким чином, зазначені операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Разом з тим повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter