X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

О продаже земли плательщиком единого налога

По мнению ГУ ГФС в г. Киеве, высказанному в письме от 04.04.2016 г. № 8012/10/26-15-12-04-18, юридическое лицо - плательщик единого налога 3 группы в случае продажи земельного участка как отдельного объекта собственности включает в состав доходов все поступившие средства, полученные от продажи такого земельного участка, в отчетном периоде (квартале) их получения. Такой вывод делается на том основании, что поскольку стоимость земельных участков не является объектом для начисления амортизации, то земельные участки не имеют остаточной стоимости.

Отметим, что аналогичное мнение ГФС было высказано в Базе знаний "ЗІР", подкатегория 108.01.02.

Согласно п. 292.2 ст. 292 НКУ при продаже основных средств юридическими лицами - плательщиками единого налога доход определяется как сумма средств, полученных от продажи таких основных средств.

Если основные средства проданы после их использования в течение 12 календарных месяцев со дня ввода в эксплуатацию, то доход определяется как разница между суммой средств, полученной от продажи таких основных средств, и их остаточной балансовой стоимостью, которая сложилась на день продажи.

В бухгалтерском учете земельные участки и капитальные расходы на улучшение земель, не связанные со строительством, согласно п. 5 П(С)БУ-7 классифицируются как основные средства. Они зачисляются на баланс по первоначальной стоимости. При этом согласно п. 22 этого стандарта стоимость земельных участков не является объектом для начисления амортизации в бухгалтерском учете.

Остаточная стоимость в соответствии с п. 4 П(С)БУ-7 - это разница между первоначальной (переоцененной) стоимостью необоротного актива и суммой его накопленной амортизации (износа).

Таким образом, если земля использовалась менее 12 месяцев, то в доход плательщика единого налога включается вся полученная от продажи сумма средств. Если же земля использовалась свыше 12 месяцев, то в доход включается разница между продажной стоимостью земли и остаточной, которая в данном случае равна первоначальной.

Больше новостей
Текст документа

Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 04.04.2016 р. № 8012/10/26-15-12-04-18

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу.

У відповідності до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

Згідно із п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Пунктом 292.2 ст. 292 Податкового кодексу визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

У відповідності до пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу, платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу.

Юридичні особи – платники єдиного податку ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

В бухгалтерському обліку земельні ділянки, згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 (далі – П(С)БО 7), класифікуються як основні засоби (підгрупа 5.1.1 групи 5.1 "Основні засоби").

Відповідно до п. 7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби (в т. ч. земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Перелік витрат, які включаються до первісної вартості об'єкта основних засобів, міститься в у п. 8 П(С)БО 7.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7).

При цьому згідно з п. 22 П(С)БО 7 вартість земельних ділянок не є об'єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, тобто земельні ділянки не мають залишкової вартості.

Враховуючи вищевикладене, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи у разі продажу земельної ділянки як окремого об'єкта власності включає до складу доходів усі надходження коштів, отримані від продажу такої земельної ділянки, у звітному періоді (кварталі) їх отримання.

Аналогічну позицію ДФС України щодо реєстрації платником єдиного податку розміщено на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" ДФС України в розділі "Запитання-відповіді", категорія 108 "Єдиний податок з юридичних осіб", підкатегорія 108.01.02 "Порядок визначення доходів та їх склад".

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Заступник начальника Е. Пруднікова

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter