X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

Об особенностях исчисления в отдельных случаях средней заработной платы для расчета больничных и декретных

В письме от 03.12.2015 г. № 1837/18/93-15 Минсоцполитики отвечает на вопросы исполнительной дирекции Фонда социального страхования, касающиеся Примеров исчисления средней заработной платы (дохода) по видам общеобязательного государственного социального страхования, утвержденных приказом Минсоцполитики от 21.10.2015 г. № 1022 (далее - Приказ № 1022), при этом подтверждает правильность произведенных в них расчетов.

Напомним, что указанные примеры разработаны с целью оказания практической помощи фондам социального страхования и работодателям в применении новой редакции Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением КМУ от 26.09.2001 г. № 1266 (далее - Порядок № 1266).

В частности, в комментируемом письме речь идет о примерах 4 и 6 раздела III Приказа № 1022, в которых рассмотрены особенности расчета пособий по временной нетрудоспособности и по беременности и родам в отдельных случаях.

Чтобы лучше понять ответы Минсоцполитики, напомним: по данным примера 4 листок нетрудоспособности по беременности и родам выдан работнице в сентябре 2015 года (максимальная величина базы начисления единого взноса на момент наступления страхового случая равна 23 426 грн. (1 378 грн. х 17); расчетный период - сентябрь 2014 года - август 2015 года).

С учетом того, что в каждом месяце расчетного периода сумма начисленной работнице заработной платы (22 700 грн.) превышала максимальную величину базы начисления единого взноса, установленную в последнем месяце расчетного периода (август 2015 года) в сумме 20 706 грн. (1 218 грн. х 17), для расчета пособия по беременности и родам Минсоцполитики применило алгоритм ограничения, установленный п. 4 Порядка № 1266 (среднедневная заработная плата не может превышать максимальной величины базы начисления единого взноса в расчете на один календарный день, исчисленной путем деления установленного ее размера в последнем месяце расчетного периода на среднемесячное количество календарных дней - 30,44).

В связи с этим возник вопрос о том, почему Минсоцполитики не применило в качестве ограничения максимальную величину базы начисления единого взноса в сумме 23 426 грн., то есть на момент наступления страхового случая, как это предусмотрено п. 2 Порядка № 1266. Не является ли это ошибкой?

Отвечая на этот вопрос, Минсоцполитики дает понять, что в примере 4 все правильно, а уточнения требуют правила самого Порядка № 1266.

В качестве аргументов приводятся нормы ч. 2 ст. 24 и ч. 2 ст. 26 Закона № 1105, которыми предусмотрено, что суммы пособий по временной нетрудоспособности и по беременности и родам в расчете на месяц не должны превышать размера максимальной величины базы начисления единого взноса. При этом Минсоцполитики подчеркивает, что приведенными нормами конкретно не определено, за какой месяц применяется указанный критерий (последний месяц расчетного периода, месяц наступления страхового случая или месяц, за который начисляется соответствующее пособие), зато указано, что с такой базы начисления (максимальной суммы дохода) взносы в страховой фонд уплачивались (а не уплачиваются).

То есть на момент расчета соответствующего пособия страховые взносы с начисленной в расчетном периоде заработной платы должны быть уже уплачены. Выполнить это условие позволяет алгоритм ограничения, предусмотренный п. 4 Порядка № 1266, поскольку ограничительный критерий (максимальная величина базы начисления единого взноса в расчете на один календарный день) определяется в нем в последнем месяце расчетного периода. В связи с этим аналогичный подход к применению ограничения использован Минсоцполитики и при расчете страховой выплаты в вышеуказанном примере 4.

Дополнительно в письме отмечено, что в настоящее время Минсоцполитики разрабатывает проект нормативно-правового акта, направленный на совершенствование норм Порядка № 1266, которые нуждаются в уточнении.

Что касается примера 6 раздела III Приказа № 1022, то в нем наглядно показано применение п. 32 Порядка № 1266 в случае, если в расчетном периоде производились корректировки заработной платы за прошлые периоды в связи с выявленными в таких периодах ошибками. Как следует из указанного пункта, средняя заработная плата для расчета страховых выплат и оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности исчисляется работодателями на основании сведений, которые включаются в отчет о едином взносе по форме № Д4.

В комментируемом письме Минсоцполитики напоминает, что в соответствии с действующим законодательством корректировки заработной платы в связи с исправлением ошибок прошлых периодов отражаются в том месяце, в котором произведены соответствующие начисления (корректировки). Следовательно, если в расчетном периоде производились корректировки заработной платы за прошлые периоды, то при исчислении средней заработной платы для расчета страховых выплат может учитываться лишь тот заработок, с которого в расчетном периоде уплачены страховые взносы (единый взнос) в Фонд социального страхования.

Отметим, что более подробные пояснения к примерам 4 и 6 (а также к другим примерам раздела III Приказа № 1022) приведены нами в теме Исчисление средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для целей социального страхования (бесплатно ознакомиться с этим материалом можно, зарегистрировавшись в онлайн версии электронного журнала).

Больше новостей
Текст документа

Лист Міністерства соціальної політики України від 03.12.2015 р. № 1837/18/93-15

Департамент соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики розглянув листи та повідомляє. Обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, зі змінами.

З метою надання практичної допомоги органам фондів соціального страхування та роботодавцям у застосуванні норм Порядку для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, допомоги по тимчасовій втраті працездатності та відповідно до абзацу другого пункту 34 Порядку Міністерством розроблені та затверджені умовні приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що сприятиме спрощенню практичного застосування розрахунку страхових виплат за видами соціального страхування відповідно до Порядку.

У прикладі 4 розділу III "Для розрахунку виплат для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця" вищезазначеного наказу наведено алгоритм застосування обмежувальної норми (максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) під час розрахунку матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Згідно з частиною другою статті 24 та частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. № 1105-XIV сума відповідної допомоги у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування.

Тобто зазначеним Законом на сьогодні конкретно не визначено, за який місяць (останній місяць розрахункового періоду, місяць настання страхового випадку або місяць, за який нараховується відповідна допомога) застосовується розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску як обмеження суми допомоги, але зазначається, що з цієї бази нарахування сплачувалися (а не сплачуються) внески до страхового фонду.

Відповідно пунктом 4 Порядку встановлено, що середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

Аналогічний підхід до застосування обмеження використано при розрахунку суми страхової виплати у вищезазначеному прикладі 4.

Принагідно повідомляємо, що з метою вдосконалення норм Порядку, які потребують уточнення, Мінсоцполітики опрацьовує проект відповідного нормативно-правового акта.

У прикладі 6 цього розділу наведено алгоритм розрахунку розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 3 Порядку середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Підпунктом 3 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, передбачено, що якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Крім того, згідно з пунктом 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Особливості обліку та відображення фонду оплати праці визначені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Таким чином, законодавчо визначено період відображення фонду оплати праці у первинному документі бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат може включатися лише заробіток, з якого у розрахунковому періоді сплачено страхові внески (єдиний внесок) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який підлягає діленню на календарні дні перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Директор Департаменту соціального страхування та партнерства О. Савенко

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter