X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

О моменте возникновения обязанности по плате за землю

В письме от 18.04.2016 г. № 330/14/08-01-13-03-16 ГФС в Запорожской области в обход прямых норм НКУ, пытаясь аргументировать свою позицию отдельными нормами ЗКУ и ГКУ, разъясняет, что физические лица, которые не оформили в соответствии с законодательством право собственности или право пользования землей, однако приобрели это право в соответствии с решением органов исполнительной власти или органов местного самоуправления либо в соответствии с гражданско-правовыми соглашениями, должны уплачивать земельный налог согласно данным государственного земельного кадастра на общих основаниях.

В свою очередь напомним, что собственники земли и землепользователи, в том числе арендаторы земель государственной и коммунальной собственности, в соответствии с п. 287.1 ст. 287 НКУ уплачивают плату за землю со дня возникновения права собственности или права пользования земельным участком. А согласно ст. 125 ЗКУ право собственности на земельный участок, а также право постоянного пользования и право аренды земельного участка возникают с момента государственной регистрации этих прав.

Больше новостей
Текст документа

Лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.04.2016 р. № 330/14/08-01-13-03-16

Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Кодекс), розглянувши Ваш лист з питань сплати земельного податку, і в межах компетенції повідомляє таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі – ЗК), а справляння плати за землю – Кодексом.

Згідно зі ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 Кодексу платниками земельного податку (далі – податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що плата за землю – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 Кодексу – земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Обов'язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою. Згідно ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу (п. 118.1 ст. 118 ЗК). Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (п. 118.2 ст. 118 ЗК). Згідно із вимогами п. "в" ст. 96 ЗК землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 ЗК. Положення ст. 120 ЗК прямо кореспондують з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Відповідно до вимог пп. 286.5 ст. 286 Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 Кодексу.

Згідно з пп. 287.5 ст. 287 Кодексу податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, фізичні особи, які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно-правових угод, повинні сплачувати земельний податок згідно з даними державного земельного кадастру на загальних підставах.

Заступник начальника А. Северін

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter