X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера
Учет отпусков без сохранения заработной платы при расчете средней зарплаты

Фонд социального страхования по временной утрате трудоспособности в письмах от 20.08.2015 г. № 5.2-32-1358 и № 5.2-32-1359  разъясняет, какие из видов отпусков без сохранения заработной платы относятся к уважительным причинам в понимании новой редакции Порядка исчислении средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением КМУ от 26.09.2001 г. № 1266.

Напомним, что в соответствии с п. 3 указанного порядка среднедневная заработная плата застрахованного лица исчисляется путем деления начисленной в расчетном периоде (12 календарных месяцев) заработной платы, на которую начислен единый взнос, на количество календарных дней пребывания в трудовых отношениях в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам. При этом к перечню уважительных причин, установленных прежней редакцией этого порядка (временная нетрудоспособность, отпуск в связи с беременностью и родами, отпуск по уходу за ребенком до достижения им возраста 3 лет и 6 лет по медицинским заключениям), добавлен отпуск без сохранения заработной платы.

В связи с этим Фонд разъясняет, что к отпускам без сохранения заработной платы, которые являются уважительной причиной, относятся только те, которые предоставлены на основании:

  • Закона Украины от 15.11.96 г. № 504/96-ВР "Об отпусках" (далее - Закон № 504), которым предусмотрено два вида отпусков без сохранения заработной платы: предоставляемых в обязательном порядке (ст. 25) и по соглашению сторон (ст. 26), при этом продолжительность последнего не может превышать 15 календарных дней в год;
  • п. 66 Заключительных положений Закона Украины от 16.01.2014 г. № 719-VII "О Государственном бюджете Украины на 2014 год", которым предусмотрено право руководителей центральных органов исполнительной власти в пределах бюджетных назначений без согласия работников предоставлять отпуска без сохранения заработной платы на определенный этими руководителями срок. Уточним, что по данному основанию из расчетного периода могут исключаться отпуска без содержания, которые предоставлялись в 2014 году;
  • п. 9 Заключительных положений Закона Украины от 28.12.2014 г. № 76-VIII "О внесении изменений и признании утратившими силу некоторых законодательных актов Украины", которым дано право руководителям органов исполнительной власти и других государственных органов (кроме органов, которые участвуют в АТО, охране государственной границы, отражении вооруженных нападений на военные объекты и др.) в пределах бюджетных назначений без согласия работников предоставлять отпуска без сохранения заработной платы на определенный этими руководителями срок. При этом положения ст. 26 Закона № 504 (в части ограничения продолжительности отпуска без сохранения заработной платы) не применяются. Уточним, что по такому основанию из расчетного периода исключаются отпуска без сохранения заработной платы, предоставленные в 2015 году и позднее.
Больше новостей
Тексты документов

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 20.08.2015 р. № 5.2-32-1358

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі – Порядок), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі – поважні причини).

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504), Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Так, Закон № 504 встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Цим Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам через суб'єктивне право, що належить їм за законом, тобто в обов'язковому порядку, і відпусток, які надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника) із визначенням їх строків (ст. 25 та 26 Закону).

Статтею 28 Закону № 504 передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також п. 66 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. № 719-VII передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абзаці першому цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками строк. Така норма передбачена і на 2015 рік. Так, згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII надано право керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками строк. При цьому положення ст. 26 Закону № 504 (у частині обмеження строку відпустки без збереження заробітної плати) не застосовуються.

Отже, враховуючи зазначене, до відпусток без збереження заробітної плати, які є поважною причиною, належать лише відпустки, надані згідно із ст. 25 та 26 Закону № 504, п. 66 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. № 719-VII та п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII.

В. о. директора Т. Нагорна

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 20.08.2015 р. № 5.2-32-1359

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула ваше звернення щодо обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення та повідомляє.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі – Порядок), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі – поважні причини).

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.96 № 504 (далі – Закон № 504), Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Так, Закон № 504 встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Цим Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам через суб'єктивне право, яке належить їм за законом, тобто в обов'язковому порядку, і відпусток, які надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника) із визначенням їх термінів (статті 25 та 26 Закону).

Статтею 28 Закону № 504 передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Також пунктом 66 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719 передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абзаці першому цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. Така норма передбачена і на 2015. Так, згідно із пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76, надано право керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. При цьому, положення статті 26 Закону № 504 (у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати) не застосовуються.

Отже, враховуючи зазначене, до відпусток без збереження заробітної плати, які є поважною причиною, відносяться лише відпустки, надані згідно із статтями 25 та 26 Закону № 504, пунктом 66 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719 та пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76.

В. о. директора Т. Нагорна

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter