X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

ВОПРОС: Является ли счет-фактура первичным документом?

По мнению налоговиков, изложенному в индивидуальной налоговой консультации ГФС от 14.11.2017 г. № 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК счет-фактура по своему назначению не соответствует признакам первичного документа (поскольку им не фиксируется какая-либо хозяйственная операция, распоряжение или разрешение на проведение хозяйственной операции), а носит исключительно информационный характер.

В консультации указывается, что фактически счет-фактура является расчетно-платежным документом, предусматривает только выставление определенных сумм к оплате покупателям за поставленные (фактически поставленные) товары или оказанные (фактически предоставленные) услуги. Факт получения товаров (услуг) должен быть подтвержден расходной накладной поставщика или актом приема-передачи выполненных работ (услуг).

Указанную позиция налоговики аргументируют письмами Минфина от 27.11.2006 г. № 31-34000-20-23/25136, от 09.07.2007 г. № 31-34000-20/23-4579/480, от 30.05.2011 г. № 31-08410-07-27/13794.

Однако, при этом, они почему-то забывают о письме от 16.02.2017 г. № 31-11410-06-5/4339, в котором Минфин указывает, что оформленный должным образом счет-фактура (инвойс) может быть основанием для отражения в бухгалтерском учете хозяйственной операции поставки товаров (работ, услуг) без составления акта приемки-передачи только в случае его оплатыкоторая подтверждается соответствующими документами. К таким документам относятся платежное поручение, расчетный чек, кассовый чек, расчетная квитанция, выписка с карточного счета, квитанция к приходному кассовому ордеру и т. п.

То есть, руководствуясь последней рекомендацией Минфина, можно сделать вывод о том, что счет-фактура может быть признан первичным документом только при наличии расчетного документа, подтверждающего факт оплаты товаров (работ, услуг), указанных в таком счете-фактуре.

См. также материал Счет-фактура как первичный документ. Больше новостей
Текст документа

Індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 14.11.2017 р. № 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) надає податкову консультацію.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не є можливим – безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо оформлення первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі – Положення).

Крім цього, Положенням передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Зазначену позицію викладено в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006. № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/480, від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter