X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

Снятие с валютного контроля импортной операции осуществляется исключительно после оформления таможенной декларации

ГФС в ИНК от 03.12.2018 г. № 5081/6/99-99-14-06-02-15/ІПК признает, что датой импорта является дата фактического пересечения товаром таможенной границы, что подтверждается проставлением соответствующих таможенных отметок на товаросопроводительных и товарно-транспортных документах. Однако в целях валютного контроля свидетельством завершения операции является оформленная должным образом таможенная декларация.

Напомним, что операции по импортным контрактам, осуществляемые на условиях предоплаты, подлежат валютному контролю. Импортеры должны соблюдать установленный срок их осуществления. На сегодняшний день этот срок составляет 180 календарных дней согласно Закону Украины от 23.09.94 г. № 185/94-ВР "О порядке осуществления расчетов в иностранной валюте" (далее - Закон № 185). Нарушение данного срока влечет за собой начисление пени в размере 0,3 % за каждый день просрочки в зависимости от стоимости недопоставленного импортного товара, пересчитанной в гривню по валютному курсу НБУ на день возникновения задолженности (см. также тему Валютный контроль).

С 7 февраля 2019 года в Украине будет действовать новое валютное законодательство, основанное на Законе Украины от 21.06.2018 г. № 2473-VIII "О валюте и валютных операциях", п. 4 ст. 5 которого определено, что порядок осуществления расчетов по валютным операциям определяется НБУ (см. также тему Комментарий к Закону Украины от 21 июня 2018 года № 2473-VIII "О валюте и валютных операциях").

Таким образом, НБУ должен принять новый документ, регулирующий порядок расчетов в иностранной валюте. На сегодняшний день НБУ рассматривает проект, которым, в частности, валютный контроль продлевается до 365 дней (см. сайт НБУ).

ГФС в комментируемом письме напоминает, что валютный контроль осуществляет банк, который уведомляет по установленной процедуре налоговый орган, в случае, если до окончания срока валютного контроля (180 дней) таможенной декларации на ввоз товара нет в реестре.

Эта информация является основанием для проведения налоговой проверки для подтверждения данных операции. При этом наличие на момент проведения проверки только товаросопроводительных и товарно-транспортных документов с оттиском штампа "под таможенным контролем", без оформленной таможенной декларации, может быть основанием для применения санкций, предусмотренных ст. 4 Закона № 185.

Иными словами, ГФС настаивает на наличии таможенной декларации, даже если товар пересек таможенную границу Украины, о чем есть соответствующие отметки таможенного органа.

В этом случае вопрос взыскания санкций можно решить только через суд. На сегодняшний день существует судебная практика, где суды принимают решения в пользу резидента-импортера, если фактически товар пересек границу в течение срока валютного контроля (см. тему Практика рассмотрения судебных споров в сфере внешнеэкономической деятельности).

Больше новостей
Текст документа

Індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 03.12.2018 р. № 5081/6/99-99-14-06-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

- Чи свідчить факт перетину товаром митного кордону про здійснення поставки товару в розумінні статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"?

- Що є датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно з законодавством України підлягає митному оформленню?

- Чи застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у випадку перетину товаром митного кордону, який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем", але не оформленою ВМД?

ДФС України розглянуло лист щодо зазначених у зверненні питань, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

Правові засади щодо порядку, строків розрахунків, відповідальності за їх порушення та здійснення уповноваженими банками контролю за експортно-імпортними операціями на предмет дотримання резидентами встановлених строків (у тому числі, в частині постановки на контроль та зняття з контролю експортно-імпортних операцій) регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі – Закон), Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136 (далі – Інструкція).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону та пункту 3.1 Інструкції імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує встановлений законодавством України строк з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у пункті 3.1 цієї Інструкції (пункт 3.2 Інструкції).

Порушення резидентами законодавчо встановлених строків згідно зі статтею 4 Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

При цьому згідно із частиною 1 статті 74 Митного кодексу України (далі – Кодекс) імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Підпунктом "б" пункту 61 статті 4 Кодексу визначено, що українські товари – це товари, ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території.

У відповідності до пункту 15 статті 4 Кодексу товари, що не є українськими відповідно до пункту 61 цієї статті, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до цього Кодексу, є іноземними товарами.

Згідно зі статтею 76 Кодексу товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини 1 статті 4 Кодексу випуск товарів – це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети; вільний обіг – обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України.

Пунктом 4 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі – МД) (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування"), а в інших випадках – після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Враховуючи викладене, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України є дата надходження товару, фактичного перетину ним митного кордону, що підтверджується проставленням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

При цьому для цілей валютного контролю, свідченням завершення операції у разі імпорту продукції, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, і як наслідок зняття такої імпортної операції з валютного контролю, є наявність одного із типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції.

У разі відсутності інформації про імпортну операцію в реєстрі митних декларацій банк, відповідно до розділу 5 Інструкції, надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень щодо ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Зазначена інформація є підставою для організації заходів, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), зокрема щодо направлення запиту про надання пояснення та документального підтвердження такої інформації.

При цьому наявність на момент проведення документальної перевірки лише товаросупровідних та товарно-транспортних документів з відбитком штампу "під митним контролем", без оформленої митної декларації (одного із типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції), яка є підтвердженням завершення імпортної операції та зняття банком такої операції з валютного контролю, може бути підставою для застосування санкцій, передбачених статтею 4 Закону.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок розрахунків між резидентами та нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами слід розглядати з урахуванням усіх документів, які стосуються цієї справи.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter