X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

Ответственность за несоблюдение гарантий в оплате труда за работу в вечернее и ночное время

Минсоцполитики в письме от 09.11.2018 г. № 21841/0/2-18/28 и Гоструда в письме от 09.11.2018 г. № 8914/1/4.1-ДП-18 обращает внимание на следующее. Нормы оплаты труда за работу в ночное время относятся к минимальным государственным гарантиям по оплате труда, которые являются обязательными для предприятий всех форм собственности, использующих труд работников в ночное время. Такая работа оплачивается в повышенном размере, который устанавливается генеральным, отраслевым (территориальным) соглашением и коллективным договором, но не ниже 20 % тарифной ставки (оклада) за каждый час работы в ночное время.

За несоблюдение юридическими и физическими лицами - предпринимателями минимальных государственных гарантий в оплате труда ст. 265 КЗоТ предусмотрена ответственность в виде штрафа в десятикратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, относительно которого совершено нарушение. Кроме этого, на должностных лиц работодателя накладывается административный штраф согласно ст. 41 КУоАП.

Действующим на сегодняшний день Генеральным соглашением за работу в ночное время (с 22 до 06 часов) установлена доплата в размере 35 % часовой тарифной ставки (оклада и должностного оклада) за каждый час работы в это время. Однако предприятие может в коллективном договоре установить более высокие размеры доплат и надбавок.

Что касается доплаты за работу в вечернее время, то такой вид выплат КЗоТ не предусмотрен. Такая доплата устанавливается на предприятиях, которые находятся в сфере действия Генерального и соответствующего отраслевого (территориального) соглашения. Генеральным соглашением работникам, которые работают при многосменном режиме, устанавливается доплата за работу в вечерней время размере 20 % тарифной ставки (оклада) за каждый час, отработанный с 18 до 22 часов.

Положения генерального, отраслевого (межотраслевого) и территориального соглашения действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, которые находятся в сфере действия сторон, подписавших его. То есть положения определенного отраслевого соглашения распространяются на те предприятия, уполномоченные лица которых как со стороны работодателей, так и наемных работников (профсоюзов) брали участие в подписании соглашения или впоследствии присоединились к ней.

Для предприятий, которые при заключении соглашения не были представлены уполномоченными представителями со стороны владельца и стороны профсоюза, при заключении коллективного договора обязательными являются нормы, социальные гарантии, льготы, компенсации, установленные законодательными и нормативно-правовыми актами на государственном уровне.

Таким образом, если субъект хозяйствования (его профсоюз) не является стороной, подписавшей генеральное, отраслевое (межотраслевое) и территориальное соглашение, то за работу в ночное время работникам оно должно доплачивать не ниже 20 % тарифной ставки (оклада) за каждый час такой работы. За работу в вечернее время такое предприятие осуществлять доплаты не должно.

Отметим, что сложившаяся на сегодняшний день судебная практика также подтверждает такой вывод (см. постановление ВСУ от 19.09.2018 г. № К/9901/1475/17).

Больше новостей
Тексты документов

Лист Міністерства соціальної політики України від 09.11.2018 р. № 21841/0/2-18/28

Міністерство соціальної політики розглянуло ... звернення стосовно відповідальності за недотримання гарантій в оплаті праці за роботу у вечірній та нічний час і повідомляє.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оплату праці" (далі – Закон) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.

Норми оплати праці за роботу у нічний час належать до мінімальних державних гарантій з оплати праці, які є обов'язковими для підприємств усіх форм власності, що використовують працю працівників у нічний час (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 108 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (територіальною) угодами та колективними договорами, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

За недотримання юридичними та фізичними особами – підприємцями мінімальних державних гарантій в оплаті праці статтею 265 КЗпП передбачено відповідальність у вигляді штрафу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 – 2017 роки (далі – Генеральна угода) за роботу у нічний час – з 22 до 06 години – встановлено доплату у розмірі 35 відсотків годинної тарифної ставки (окладу та посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Разом з тим відповідно до статті 8 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 01.07.93 р. № 3356-XII (далі – Закон № 3356) в Генеральній угоді визначено, зокрема, мінімальні соціальні гарантії оплати праці та мінімальні розміри доплат і надбавок.

За наявності фінансових можливостей колективним договором підприємства може бути встановлено вищі розміри доплат, ніж визначено Генеральною та відповідними галузевими угодами.

Що стосується доплати за роботу у вечірній час, то такий вид виплат КЗпП не передбачено.

Зазначена доплата встановлюється на підприємствах, які перебувають у сфері дії Генеральної та відповідної галузевої (територіальної) угод.

Відповідно до Додатка № 3 Генеральної угоди працівникам, які працюють при багатозмінному режимі, встановлюється доплата за роботу у вечірній часу розмірі 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину, відпрацьовану з 18 до 22 години.

При цьому статтею 9 Закону № 3356 встановлено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої) та територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Тобто положення певної галузевої угоди поширюються на ті підприємства, уповноважені особи яких як від сторони роботодавців, так і найманих працівників (профспілок) брали участь у підписанні угоди або згодом приєдналися до неї.

Для підприємств, які при укладанні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, при укладанні колективного договору обов'язковими є норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно-правовими актами на державному рівні.

Відповідно до статті 15 Закону № 3356 контроль за виконанням колективного договору та угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, або уповноваженими ними представниками.

Статтею 412 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що за порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору та угоди відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян несуть особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представники трудових колективів.

Перший заступник Міністра О. Крентовська

Лист Державної служби України з питань праці від 09.11.2018 р. № 8914/1/4.1-ДП-18

Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці) розглянула ... звернення ... стосовно надання інформації щодо порядку застосування положень законодавства про працю, та повідомляє.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України), є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54 КЗпП України) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Таким чином, доплата у розмірі 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Непроведення оплати у підвищеному на 20 відсотків розмірі є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за яке передбачена фінансова відповідальність юридичної особи (абзац четвертий частини другої статті 265 КЗпП України у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожного працівника, щодо якого допущено порушення) та адміністративна відповідальність посадових осіб роботодавця (частини перша (510 – 1700 грн) та друга (1700 – 5100 грн) статті 41 КУпАП).

Оплата за роботу у вечірній час законодавством про працю не передбачена і, відповідно, не належить до мінімальних державних гарантій.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оплату праці" договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Статтею 19 КЗпП України передбачено, що контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.

Статтею 18 Закону України "Про колективні договори і угоди" встановлено, що на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов'язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання щодо колективного договору, угоди.

Відповідно до статті 412 КУпАП порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів – тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн).

Правом складання протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 412 КУпАП наділені інспектори праці Держпраці, але, оскільки вони не мають права контролювати додержання умов колективного договору, протокол складається на підставі подання однієї із сторін, які уклали колективний договір.

Разом із тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Голова Р. Чернега

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter