X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

Налоговики хотят сверхнормативный расход горючего признать дополнительным благом водителя - суд против

ГФС в индивидуальной налоговой консультации от 17.07.2019 г. № 3318/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, предоставленной во исполнение решения окружного административного суда, ограничивается цитированием выдержек из него.

Так, с целью определения финансового результата до налогообложения налогом на прибыль предприятий правомерно относить в состав административных расходов затраты на горючее и смазочные материалы, расчет и списание которых осуществляется на основании первичных документов бухгалтерского учета (отчетов о расходе топлива и служебных записок работников, ответственных за эксплуатацию и техническое обслуживание транспортных средств).

Кроме того, стоимость горючего, израсходованного работником, ответственным за эксплуатацию транспортного средства, сверх установленных норм расхода топлива, не является дополнительным благом и не включается в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика НДФЛ, поскольку расходование топлива обусловлено выполнением налогоплательщиком трудовой функции согласно заключенного трудового договора и объем использованного и списанного горючего подтверждается первичными документами (отчетами о расходе топлива и служебными записками, составляемыми ежемесячно).

В заключение налоговики отмечают, что решение административного суда имеет индивидуальный характер, как и данная консультация, поэтому желающим отстоять свои права в аналогичной ситуации одна дорога - в суд.

Текст документа

Індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 17.07.2019 р. № 3318/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України на виконання рішення окружного адміністративного суду, що набрало законної сили за наслідками його апеляційного перегляду, та, враховуючи положення ст. 53 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Враховуючи висновки рішення окружного адміністративного суду «в розумінні п. 44.1 ст. 44 та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст, 134 Кодексу з метою визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств правомірно здійснює віднесення витрат палива та мастильних матеріалів, розрахунок та списання яких здійснюється на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (звітів про витрати пального та службових записок працівників, відповідальних за експлуатацію та/або технічне обслуговування транспортних засобів HYUNDAI ELANTRA, MERCEDES-BENZ та дизель-генератора FG WILSON P550E1) до складу адміністративних витрат».

Щодо віднесення до додаткового блага та включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків вартості палива, витраченого працівником, відповідальним за експлуатацію транспортного засобу, понад норму витрат палива.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Як зазначено у рішенні окружного адміністративного суду «в розумінні п.п. 14.1.47 п. 14 ст. 14 та п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу вартість палива, витраченого працівником Товариства, відповідальним за експлуатацію транспортного засобу (кур'єром, головним інженером), понад норму витрат палива, встановлену Державним підприємством «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб, оскільки: витрачання палива працівником Товариства, відповідальним за експлуатацію транспортного засобу (кур'єром, головним інженером), зумовлено виконанням платником податків трудової функції відповідно до укладеного трудового договору; об'єм використаного та списаного пального в межах норм витрат, встановлених актом контрольних замірів, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку (звітами про витрати пального та службовими записками, які складаються щомісячно)».

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення окружного адміністративного суду, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно ТОВ.

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter