X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

По временной таможенной декларации нельзя сформировать налоговый кредит

ГФС в индивидуальной налоговой консультации от 27.08.2019 г. № 4002/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, ссылаясь на позицию Верховного Суда Украины, изложенную в постановлениях от 11.06.2019 г. по делу № 826/5939/16 и от 23.06.2015 г. по делу № 2а-18022/12/2670, разъясняет следующее.

Поскольку временная или неполная декларация не является завершающим документом, ее представление не является фактом завершения декларирования, а предусматривает лишь упрощенный порядок выпуска товаров в свободное обращение. Такое упрощение возлагает на декларанта обязанность в течение 30 дней со дня выпуска товаров в свободное обращение подачи таможенной декларации, заполненной в обычном порядке, тем самым обеспечивается завершенность процедуры декларирования. Принятие таможенным органом такой декларации и является завершающим юридическим фактом правоотношений таможенного оформления.

Поэтому в случае выпуска товаров в свободное обращение в упрощенном порядке с представлением плательщиком временной таможенной декларации суммы налога на добавленную стоимость относятся к налоговому кредиту на основании поданной плательщиком и принятой таможенным органом таможенной декларации, заполненной в обычном порядке с установленным объемом данных, подтверждающий завершение декларирования ввезенного на таможенную территорию товара (при условии соблюдения других требований относительно формирования налогового кредита).

Таким образом, при осуществлении операций по ввозу товаров на таможенную территорию Украины налоговый кредит по НДС формируется плательщиком на основании надлежащим образом оформленной дополнительной таможенной декларации при условии уплаты суммы налога по налоговым обязательствам согласно п. 187.8 НКУ.

При этом, по временной таможенной декларации формирования налогового кредита не происходит.

Текст документа

Індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 27.08.2019 р. № 4002/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі тимчасової митної декларації, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Вимоги та умови подання та оформлення тимчасової митної декларації визначаються статтею 260 Митного кодексу України (далі - МКУ) та положенням про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (зі змінами) (далі - Положення).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 Кодексу визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Верховний Суд постановою від 11 червня 2019 року по справі № 826/5939/16 зазначив, що оскільки тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов'язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.

Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

При цьому, вказане рішення Верховного Суду від 11 червня 2019 року ґрунтується на діючих на сьогоднішній день нормах податкового та митного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2015 року у справі №2а-18022/12/2670.

Таким чином, при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України податковий кредит з ПДВ формується платником на підставі належним чином оформленої додаткової митної декларації та за умови сплати суми податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу.

При цьому, по тимчасовій митній декларації формування податкового кредиту не відбувається.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter