X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера

О налогообложении операций по договору управления имуществом

ГНС в индивидуальной налоговой консультации от 16.09.2019 г. № 242/6/99-00-07-01-01-15/ІПК разъясняет, что передача учредителем управления (в т.ч. физлицом) имущества управляющему и возврат такого имущества управляющим в рамках договора управления имуществом НДС не облагаются, поскольку право собственности на такое имущество не переходит.

Предоставление услуги по управлению имуществом, которая осуществляется управляющим - плательщиком НДС за плату (вознаграждение) и в интересах учредителя управления в рамках договора управления имуществом, является операцией по поставке услуг. Поэтому данная операция облагается НДС на общих основаниях (по основной ставке НДС - 20%).

Кроме вознаграждения, согласно договору управляющий получает возмещение необходимых расходов, понесенных им в связи с управлением имуществом. Такое возмещение по своей сути является компенсацией отдельных элементов расходов, из которых состоит стоимость услуги по управлению имуществом и включается в базу обложения НДС.

Таким образом, получение вознаграждения в рамках договора управления имуществом управляющий отражает в отчетности по НДС как операцию по поставке услуг, облагаемых НДС на общих основаниях.

Передачу управляющим учредителю управления денежных средств, полученных им в результате осуществления операций с имуществом, не является поставкой товаров/услуг, следовательно такая операция НДС не облагается и в отчетности не отражается.

Относительно обложения операций управлению имуществом налогом на прибыль, в консультации говориться, что поскольку положения НКУ не содержат особенностей отдельного учета операций и представления отчетности по договорам управления имуществом в целях налогообложения налогом на прибыль, поэтому такие операции отражаются согласно правилам бухгалтерского учета при определении финансового результата до налогообложения.

Плательщиками налогналога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка и земельного налогоа, согласно положений НКУ являются владельцы имущества, но не лица, к которым перешло право управления этим имуществом.

Текст документа

Індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 16.09.2019 р. № 242/6/99-00-07-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань використання окремих норм податкового законодавства під час укладання та виконання сторонами умов договору управління майном (нежитловим приміщенням) і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються статтями 1029 - 1045 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника правління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята статті 1033 ЦКУ).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств в рамках договору управління майном

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Кодексом.

Пунктом 67.4 статті 67 Кодексу встановлено, зокрема, що договори управління майном знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Оскільки положення Кодексу не містять особливостей окремого обліку операцій та подання звітності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток, тому такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Щодо оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з передачі майна та їх відображення у податковій звітності з ПДВ

Згідно з підпунктом 14.1.191 та підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов’язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником ПДВ, зокрема, є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Враховуючи викладене, операції з передачі установником управління (у тому числі фізичною особою) майна управителю та повернення такого майна управителем у межах договору управління майном ПДВ не оподатковуються, оскільки не відбувається переходу права власності на таке майно.

Операція з надання послуги по управлінню майном, яка здійснюється управителем - платником ПДВ за плату (винагороду) та в інтересах установника управління в межах договору управління майном, є операцією з поставки послуг, що оподатковується ПДВ на загальних підставах (за основною ставкою).

З огляду на те, що відповідно до договору управитель, крім винагороди, має право на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном, то таке відшкодування за своєю суттю є компенсацією окремих елементів витрат, з яких складається вартість послуги з управління майном, та включається до бази оподаткування ПДВ.

Таким чином, відображення у податковій звітності з ПДВ операцій по отриманню управителем винагороди в межах договору управління майном, відшкодування витрат, здійснених у зв’язку з управлінням майном, здійснюється відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. N 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289, як операція з постачання послуг, що оподатковується ПДВ на загальних підставах.

При цьому якщо управителем передаються установнику управління грошові кошти, отримані управителем у результаті здійснення операцій з майном, така операція не є операцією з постачання товарів/послуг та ПДВ не оподатковується і у податковій звітності з ПДВ не відображається.

Щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в рамках договору управління майном

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентовано розділом XII Кодексу.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.1.1 пункту 266.1, підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Враховуючи, що право власності виокремлено у правовому режимі майна суб’єктів господарювання, платниками податку на нерухоме майно є виключно власники нерухомого майна.

Щодо справляння земельного податку в рамках договору управління майном

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об’єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

База оподаткування, ставка, порядок обчислення та сплати, строк сплати визначені статтями 271 - 287 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter