X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера
Без рубрики
12.02.2016
Об освобождении от уплаты земельного налога плательщиков единого налога

ГУ ГФС в г. Киеве в письме от 05.01.2016 г. № 60/10/26-15-11-03-18 напоминает, что согласно п.п. 297.1.4. НКУ плательщики единого налогаосвобождаются от начисления и уплаты земельного налога, кроме земельного налога за земельные участки, не используемые плательщиками единого налога 1 - 3 групп для осуществления хозяйственной деятельности.

При этом, как разъясняет ГФС, освобождение от обязанности начисления и уплаты земельного налога за земельные участки, используемые в хозяйственной деятельности, не зависит от количества видов деятельности, которые указаны в регистрационных данных плательщика единого налога (с учетом требований п. 291.5 ст. 291 НКУ).

Напомним, что согласно п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 НКУ не могут быть плательщиками единого налога, в частности, физические лица - предприниматели, предоставляющие в аренду земельные участки, общая площадь которых превышает 0,2 га; жилые помещения, общая площадь которых превышает 100 м2; нежилые помещения (сооружения, здания) и/или их части, общая площадь которых превышает 300 м2.

Больше новостей
Текст документа

Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 05.01.2016 р. № 60/10/26-15-11-03-18

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо застосування спрощеної системи оподаткування та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.

Абзацом 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу встановлено, що платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Обмеження щодо перебування суб'єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначені п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу.

У відповідності до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

  • податку на прибуток підприємств;
  • податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;
  • податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності.

Таким чином, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки що використовуються в господарській діяльності, при цьому кількість видів діяльності які зазначені в реєстраційних даних платника єдиного (з врахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу) не впливають на умови оподаткування земельного податку.

Поряд з цим, згідно ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – Цивільний кодекс) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Крім того, відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, який належать майнові права.

Згідно з даними державного (місцевого) земельного кадастру правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлено.

Використання земельних ділянок без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Для оформлення правовстановлюючих документів на землю суб'єкту господарювання необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, звертаємо увагу, що згідно ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter