X
АВЕРС - БУХГАЛТЕРИЯ электронный журнал для бухгалтера
Без рубрики
03.03.2016

Об учете курсовых разниц, возникающих в результате пересчета обязательств учредителей при формировании уставного капитала в иностранной валюте

В письме от 03.02.2016 г. № 1896/10/26-15-11-02-11 ГУ ГФС в г. Киеве напоминает, что курсовые разницы, которые возникают в результате пересчета обязательств учредителей при формировании уставного капитала в иностранной валюте, не признаются доходами, а отражаются в составе дополнительного капитала.

Напомним, что задолженность учредителей по взносам в уставный капитал отражает дебетовое сальдо по счету 46. Такая задолженность является монетарной статьей баланса, поэтому (если она выражена в иностранной валюте) в отношении нее начисляются курсовые разницы (до момента погашения), которые в соответствии с требованиями п. 8 П(С)БУ-21 учитываются в составе дополнительного капитала, а именно подлежат отражению на субсчете 425 "Прочий дополнительный капитал" (см. также письма Минфина от 05.12.2013 г. № 31-08310-06-10/29025 и от 19.11.2013 г. № 31-08410-07-16/33606, а также письмо ГУ ГФС г. Киева от 25.09.2015 г. № 14781/10/26-15-15-03-11).

Подробнее этот вопрос рассмотрен в теме Особенности отражения в учете формирования уставного капитала ООО - бесплатно ознакомиться с этим материалом можно, зарегистрировавшись в онлайн версии электронного журнала.

Больше новостей
Текст документа

Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 03.02.2016 р. № 1896/10/26-15-11-02-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист, щодо відображення в податковому обліку курсових різниць, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з абз. 8 п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, із змінами та доповненнями, доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, із змінами і доповненнями (далі – Наказ № 196), зокрема встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу (абз. 4 п. 8 Наказу № 196).

Отже, курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, не визнаються доходами та відображаються у складі додаткового капіталу.

Крім того, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Заступник начальника Е. Пруднікова

Share on FacebookGoogle+Tweet about this on Twitter